Автор: admin

Давним -давно, в 2007 році так, у моєму житті настав період, коли моя самооцінка впала нижче плінтуса. Не пам’ятаю з чим це було пов’язано : може з навчанням, може з грошима, а може з тим, що у мене давно не було серйозних стосунків і я почав сумніватися у своїй привабливості. Одним вересневим днем я йшов по центру в бік метро. На вулиці стояла тепла погода, яскраво світило сонечко. У декількох метрах від метро я зустрів старого знайомого – Пашу. Ми давно не бачилися, тому вирішили прогулятися. Поки обговорювали останні новини…

Вона всього лише затрималася на роботі, а ти за ці півгодини представив її з кожним з її колег чоловічої статі? Ти втомився боротися з бажанням перевірити її телефон і пошту і, здається, ось-ось цю боротьбу програєш? Чи вже програв? Швидше за все, спочатку твоїй дівчині було навіть приємно, що її ревнують. Але рано чи пізно твої спроби контролювати кожен її крок втомлять і приведуть до розриву. Зупинись. Спершу ти повинен зрозуміти, в чому проблема. А вона, уяви, в тобі. У твоїй невпевненості в собі, в своїх силах. Так, звучить образливо.…

Ви коли-небудь чули про таку річ, як “поїзна романтика” або щось подібне? Зазвичай так кажуть ті, хто без розуму від подорожей на поїздах. Вони без розуму від цілодобового виду на ліси, від стукоту коліс і ще чогось такого. Знаю одного чоловічка, ну прям любить подорожувати на поїзді, постійно знімає це, розповідає всякі історії, місця завжди бере в купе, іноді спить на багажній полиці. Я от сиджу і думаю: може насправді в купе якась інша атмосфера, ніж у плацкарті? А тут як раз намічається поїздка. Звичайно, я б міг взяти квиток…